Кодеин Purple Drank Куйбышев

Однажды я решил, что пора бы закладки поднимать на новый уровень. Захожу в темную-темную дыру, и вижу там особнячок. И зашел на этот БОШЬ туда! Встретил меня джигит, дал закурить и взял с собой на прогулку по этому паленому двору. Больше не нужна мне халява - гоняю поднятый кайф! Батя мне говорил: "Сынок, оставь эту чернуху!", но я все в момент забыл и покатил отдыхать. Наркотики - моя вмазка, я словно рыба, зацепился на крючке! Безумие прет, я готов на многое, даже на космический рофл! Моя птичка, я за тобой ведь иду - будем охотиться на утку, в индейском стиле плутаем, там, где наркотики растут!

Началась охота, индейскими перьями украшена - веду я за собой дружину психоделических воинов. И криками они вызывают духов ночи, чтобы поймать утку в этой чертовой гречке! Внутри меня горит метамфетамин, и я скачу от радости, словно джокер наркоманских карт. Табличка на дереве: "Вход в психоделический рай! Добро пожаловать на мою вечеринку!"

Обернулся я назад, и увидел такое! Там черная женщина, покрытая грязью, и под ней огромные грибы психоделические. Взгляд ее ветшает, но остается сладким. Я подошел поближе и сказал: "Мама, поднимайся на дерево, покажи мне, где я самый герой наркомании!" Она посмеялась и ответила: "Дитя мое, ты уже в этом бреде!"

И вот мы поднялись на дерево, и мир стал плясать. Утки на небе танцуют, а я готов на голову влететь. У меня в руках топор, готовый расколоть реальность на куски. И тут они, утки, летят, и я кричу: "Увидимся, товарищи, на другом психо-концерте!"

Покрываясь потом, я остановился. Мой мир из красок и спокойствия исчез. Батя снова со своими рассуждениями, и я все вспомнил о моем рождении. Может, пора сбежать отсюда, оставить этот психушковский контент! Но я смехом отвечаю: "Батя, это - мой рофл! Я наркоман-рэпер, тут свои законы!"

Вот так и вышло, что я купил кодеин. И на утку в индейском стиле поехал охотиться. Топор в руке и с психоделическим фоном в мозгу - это дорого стоит, дружище! Но в самом деле, кайф в этой чертильне есть. Если хочешь ощутить настоящий флоу, прокачайся до моего уровня!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.